Форум » Вільна тема » Костел в Краснополье » Ответить
Костел в Краснополье
KURSIV: Фото костела в с. Краснополье случайно увидел в Интернете. Меня взволновало и заинтересовало это величественное строение, о котором ровным счетом мне ничего не известно. Был бы очень благодарен за любую информацию. http://shatuny.narod.ru/kruglotiligul09/IMGP7047.JPG
Ответов - 11
KURSIV: Так получалось, причем совсем случайно, что ровно через год, день в день, я вновь стоял у этого Костела (сопровождал товарища в деловой поездке из Одессы в Николаев, и он, будучи наслышаным о моем прежнем вояже, сам предложил заехать в Краснополье). Костел в том же состоянии, т.е. я это говорю как положительный мессидж, в том смысле, что за год его состояние не ухудшилось. При посещении в этот раз, я обратил внимание, что некоторые крыши соседних домов покрыты какой-то необычной глянцевой черепицей. Подумалось, а не с Костела ли она?
admin2: Доброго времени суток...что именно Вас интересует...спрашивайте...нужны фото ..попробуем сделать...с разных ракурсов....
KURSIV: Здравствуйте, рад что Вы отозвались! В первую очеред интересует самые простые вопросы: - когда и кем костел был возведен; - когда и при каких обстоятельствах заброшен; - интересует ли кого нибудь эти руины (католическую епархию, местную администрацию или местный бизнес)? Благодарен за Ваше фотопредложение, но думаю, что это не понадобиться - у меня есть уже кое-что с одесского велофорума в отчете об одной поездке (велотуризм), и кроме этого я и сам планирую приехать посмотреть на костел воочию и провести фотосессию. P.S. Живу в Одессе, мой интерес исключительно в формате "туризм и достопримечательности".
admin2: ....Блюменфельд..... это подсказка.....:)...хотя конечно можна что то более толковое нарыть ...но к сожалению времени нехватает...Одесский архив...там тоже много инфы..... а зачем Вам информация??? празный интерес....
KURSIV: Можно сказать, что и праздный. Попробую пояснить истоки моего интереса. Я уже писал, что величие этого строения произвела на меня сильное впечатление. В Одессе, в центре города стояла десятилетия заброшенная немецкая кирха - одна из главных городских достопримечательностей. Почти столько же времени о ее реконструкции велись бесконечные разговоры, и вот только сейчас за это взялись немцы. Хотите верьте, хотите нет, но костел в Краснополье производит на меня большее впечатление и мне его нынешнее состояние кажется совершенно незаслуженным. И еще один момент. Недавно смотрел в прямой трансляции велогонку "Тур де Франс". Трасса проходила через потрясающе живописные места Прованса, где в каждой деревушке (все как илюстрация из сказки) обязательно или замок или остатки крепости. Все это вылизано и ухожено, все это взято на учет и является достопримечательностью и предметом гордости. После этих картинок с ТВ, увидеть Костел - такую красоту в таком состоянии, было особенно впечатляюще, только со обратным знаком. О Костеле кое-что я уже знаю. Перед войной немцев выгнали. Костел стал складом, потом "дворцом культуры", а с 70-х годов руиной. Оказалось, что на моем предприятии работает один человек, родом из Березанки. Как оказалось, у него где-то в сарае валяется кусок трубы из костельного органа (по его словам это какой-то светлый металл, напоминающий алюминиевый сплав). А все же можно ли расчитывать на какую-нибудь информацию от Вас?
admin2: .......книги довоєнного видання "Католицькі парафії на Півдні України", яка знаходиться в Миколаївському костьолі Святого Йосипа (вул. Декабристів) у ксьондза Ярослава, котрий посприяв у перекладі тексту з німецької мови, якою саме й видана книга. Так ось в ній написано, що засновниками поселення Блю-менфельд (нинішнє Краснопіл-ля) були німці-колоністи (300 чоловік), які приїхали на вільну територію з Овідіопільського і Біляївського районів Одеської області в 1862-1863 роках. (Хотілося б зробити акцент на тому, що поряд вже існувало село Кир'яківка, засноване українцями в 1795 році. З роками ці два села розросталися і злилися в єдине, нинішнє Сраснопілля.) В 1912 році тут мешкало 712 чоловік, у Ґ926-му-905. Культової споруди в Блю-ленфельді, звичайно, на момент заснування села не було, богослужіння проводилося в пристосованому приміщенні приїжджими католицькими священиками з Широкого Лану (1863-1869 роки) і Весе-линівського району, з тодішньої колонії Зульц (1869-1890 роки). Лише через тридцять вісім років, у 1900-му, в селі з'явилася прекрасна споруда а неороманському стилі - костьол Святого Георгія, будівництво якого обійшлося в ЗО 000 рублів. Культовий велет-красень мав довжину 36 мет- рів, ширину- 15 метрів і висоту на рівні дзвіниці - 38 метрів. У нього було три вівтарі, головний з яких мав висоту 2,85 м і ширину 1,42 м і був прикрашений дубовою з позолотою скульптурою Святого Георгія, та два бокових. Славився Блюменфель-дський костьол дорогими предметами культової атрибутики. Наприклад, Піїта - "Оплакування Христа" (висота 1,30 м, придбана за 150 рублів) належала до рідкісних в Європі скульптур, ідентичні варіанти яких належали відомим майстрам, у тому числі й Мікеландже-ло, й нині знаходяться в Римі та Ватикані. Внутрішні стіни костьолу прикрашали 14 барельєфних ікон "Хресна хода", в залі була встановлена статуя Матері Божої Назаретської (висота - 1,20 м), на вході - розп'яття Христа. На хорах, над входом у костьол, стояв орган, куплений за 1 600 рублів. Усі ці цінні предмети зникли з храму, за переказами місцевих жителів, в повоєнні роки. Нині стоїть лише сплюндроване жителями храмове тіло. Трохи раніше за храм, у 1891 році, поряд з ще не збудованою культовою спорудою було зведено помешкання для духовенства, в якому налічувалося шість кімнат, кухня і засклена веранда. Цей будиночок зберігся й понині, сьогодні там розташована сільська лікарняна амбулаторія. Значних архітектурних змін будівля не зазнала, лише вхід, який первісно був з боку костьолу, нині "перекочував" до вулиці. На задвірках церковного обійстя були облаштовані конюшні. вот всё что удалось нарыть...ну можна что то ещё поискать...Вы приезжайте...направим в село там с местными поговорите...:)
KURSIV: 2 admin2 Это уже что-то, я Вам очень благодарен. И еще спасибо за приглашение - приеду обязательно, вероятно в сентябре или начале октября.
KURSIV: Газета "Березань"за 15 августа 2009 года. (привожу текст в собственной перепечатке). БЛЮМЕНДФЕЛЬДСЬКИЙ КОСТЬОЛ: ШАНС НА ВІДРОДЖЕННЯ Слідами нашої історії Краснопільський костьол Святого Георгія, який визнано пам’яткою архітектури місцевого значення, давно знаходиться в центрі уваги місцевої релігійної громади, зокрема директора ПСП «А/Ф Краснопільська» Ю.А. Шведа, який багато років переймається питанням відродження цієї культової споруди. Працюючи у цьому напрямку, Юрій Адамович планомірно, що називається по крупинках, збирає будь-яку інформацію про храм, яка б мала можливість краще пізнати минуле свого села та детальніше відтворити архітектурну красу і багатство костьолу. Його багаторічні напрацювання три роки тому знайшли відображення в газетній публікації (районна газета «Березань», № 15 від 15 квітня 2006 року). Але, як з’ясувалося сьогодні, тодішня інформація була далеко не повною. Минулого року архів Юрія Адамовича значно збагатився історичними матеріалами, взятими з цікавого джерела – книги довоєнного видання «Католицькі парафії на Півдні України, яка знаходиться в Миколаївському костьолі Святого Йосипа (вул. Декабристів) у ксьондза Ярослава, який посприяв у перекладі тексту з німецької мови, якою саме й видана книга. Так ось в ній написано, що засновниками поселення Блюменфельд (нинішнє Краснопілля) були німці-колоністи (300 чоловік), які приїхали на вільну територію з Овідіопольського і Біляївського районів Одеської області в 1862-1863 роках. (Хотілося б зробити акцент на тому, що поряд вже існувало село Кир’яківка, засновано українцями в 1795 році. З роками ці два села розросталися і злилися в єдине, нинішнє Краснопілля.) В 1912 році тут мешкало 712 чоловік, у 1926-му – 905. Культової споруди в Блюменфельді, звичайно, на момент заснування села не було, богослужіння проводилося в пристосованому приміщенні приїжджими католицькими священиками з Широкого Лану (1863-1869 роки) і Веселинівського району, з тодішньої колонії Шульц (1869 – 1890 роки). Лише через тридцять вісім років, у 1900-му, в селі з’явилася прекрасна споруда в неороманському стилі – костьол Святого Георгія, будівницьство якого обійшлося в 30 000 рублів. Культовий велет-красень мав довжину 36 метрів, ширину – 15метрів і висоту на рівні дзвіниці – 38 метрів. У нього було три вівтарі, головний з яких мав висоту 2,85 метрів і ширину 1,42 м і був прикрашений дубовою з позолотою скульптурою Святого Георгія та два бокових. Славився Блюмендфельдський костьол дорогими предметами культової атрибутики. Наприклад Піїта «Оплакування Христа» (висота 1,30 м, придбана за 150 рублів) належала до рідкісних в Європі скульптур, ідентичні варіанти яких належали відомим майстрам, у тому числі й Мікеланджело, й нині знаходяться в Римі та Ватикані. Внутрішні стіни костьолу прикрашали 14 барельєфних ікон «Хресна хода», в залі була встановлена статуя Матері Божої Назаретської (висота – 1,2 м), на вході – розп’яття Христа. На хорах, над входом у костьол, стояв орган, куплений за 1 600 рублів. Усі ці цінні предмети зникли з храму, за переказами місцевих жителів, в повоєнні роки. Нині стоїть лише сплюндроване жителями храмове тіло. Та краще повернімося до тих далеких сторінок історії села, коли жителі дбали про духовне і свято берегли набуте. Трохи раніше за храм, у 1891 році, поряд з ще не збудованою культовою спорудою було зведено помешкання для духовенства, в якому налічувалося шість кімнат, кухня і засклена веранда. Цей будиночок зберігся й понині, сьогодні там розташована сільська лікарняна амбулаторія. Значних архітектурних змін будівля не зазнала, лише вхід, який первісно був з боку костьолу, нині «перекучував» до вулиці. На задвірках церковного обійстя були об лаштовані конюшні. У 1915 році Блюменфельдский костьол мав парафію з числа німецького населення, включаючи село і хутори, в кількості 1 442 чоловік. Достеменно відомо, що настоятелем храму з 25 вересня 1911 року по 18 жовтня 1935 року був Петро Петрович Ейзенкрайн, 1884 року народження, який прибув з колонії Гельдейберг Єкатеринославського деканату (район нинішнього Дніпропетровська). Цей священник мав великий авторитет серед населення. Місцеві жителі розказували, що навіть колгоспні сбори починалися лише після того, як закінчувалася служба. Ейзенкрайн велику увагу приділяв вивченню релігії серед дітей. Можливо, це й було приводом для його арешту в жовтні 1935 року і вилання на Соловки, де через два роки він був розстріляний. У книзі «Католицькі парафії на Півдні України» є відомості про двох вихідців із Блюмендфельда, які стали католицькими священниками. Перший – Йосиф Нольд, 1865 року народження, закінчив Саратовську римо-католицьку духовну семінарію, служив старшим каноніком в Одеському кафедральному католицькому соборі, який в 30-их роках минулого століття був підірваний. 28 серпня 1935 року Йосифа Нольда було заарештовано і ув’язнено в Одеській в’язниці, де він і помер. Другий – Йоган Нольд, 1898 року народження, теж закінчив Саратовську римо-католицьку духовну семінарію. 23 грудня 1937 року був висланий у Сибір і на цьому відомості про його біографію обриваються. В нинішньому році на Трійцю (8 червня) у Краснопілля приїжджали вихідці з Блюменфельда - Роза і Матильда Меклер, 1926 та 1932 років народження, а також Георгій Церр (1929-ий) і Мартін Нольд (1932-ий), яких у 1944 році фашисти при відступі погнали в Німеччину. Під час розмови виявилося, що у Георгія Церра мати було уродженкою Малахового. Сестри Меклер зробили приємний подарунок Юрію Адамовичу Шведу – презентували карту села довоєнного періоду, яку вони по пам’яті зробили самі, вже перебуваючи в Німеччині. Німцям-колоністам, дитячі роки і юність, яких пройшли на краснопільській землі і які вважають її рідною, звичайно боліла душа дивитися на зруйнований костьол, який для них був найголовнішою спорудою у селі, де їм прищеплювали культуру й учили жити по Божих законах. Та будучи людьми вихованими, вони не стали про це говорити вголос, лише приголомшені побаченним, ніяково дивилися на варварськи знищену культову споруду. Але втішилися тим, що Юрій Адамович і місцевий священик отець Михайло Гуменюк намагаються дати нове життя колишньому костьолу і саме з цим зверталися до єпископа Одесько-Сімферопольскої єпархії Броніслава Бернацького, аби той дав дозвіл на передачу храму Українській православній церкві Київського патріархату, на що отримали згоду високої духовної особи, але з деякими умовами – щоб споруда зберегла всі архітектурні елементи. Тепер справа – за будівельними роботами, які найперше треба починати з розробки ескізного проекту та пошуків меценатів. Дай Боже, щоб вони знайшлися й історична пам’ятка знову поверулася до життя. Т. ЧУДНА. P.S. А сейчас веду пока безуспешный поиск упомянутого в статье номера газеты "Березань" № 15 за 15 апреля 2006 года (написал в газету по электронной почте, но вот уже вторую неделю никто не отвечает).
admin2: доброго дня...звонить нужно...а лучше приехать....народ понимаете ....ленивый немного
KURSIV: Двенадцатого октября, я со своим сыном поехали смотреть Костел воочию. Оттуда заехали в Березань в редакцию газеты "Березань" к Татьяне Чудной, которая ведет эту тему. Осталось много впечатлений от увиденного и услышанного. Вот результаты нашей фотосессии. http://www.radikal.ru/users/kursiv/blumenfel-dskij-kostel (кроме блюменфельдского костела в альбоме также есть несколько снимков восстановления одесской Кирхи - я их добавил, как пример успешного проекта по восстановлению храма).
Андрюха: Да,сооружение величественное. Сколько раз проезжал мимо него(когда сыро, тогда в Прогресс через Краснополье по "трассе"), всегда завораживало, так как сразу пытаешься представить, какой он был раньше, при немцах.
полная версия страницы